Його професія та освіта не пов’язані із історією, філологією чи краєзнавством. Освіта – професійно-технічна, 30 років працює майстром на «шоколадці». А історія Тростянця – хобі, яке вже стало змістом життя.

Анатолій Баглай неймовірну кількість років фанатично досліджує історію Тростянеччини. Працює в архівах Сум та Харкова, вивчає матеріали в бібліотеках та музеях, спілкується зі старожилами, обмінюється інформацією із дослідниками-краєзнавцями, штудіює всю можливу літературу.

— Те, що написано про Тростянець – далеко непов­на наша історія. Мені цікаво досліджувати невідомі факти про край, людей, що тут мешкали та прославили його справами. Як той золотошукач, промиваю неймовірну кількість піску, щоб знайти кілька грамів золота, — ділиться Анатолій Баглай.

Аби розкопати цікаву деталь, інколи доводиться перелопатити величезну кіпу архівних матеріалів, співс­тавляти фото різних років, розплутувати клубочок фактів із дат та подій. Справжня пошукова, а в чомусь і навіть детективна робота.

Впевнений, що карантин справі на користь. З одного боку, архівні установи закриті, з іншого – нині безкош­товно відкрили доступи до унікальних онлайн-архівів, бібліотек та музеїв. А це - непахане поле для дослідника.
Зібрав найбільш повну біб­ліотеку книг про наш район, які виходили в різні часи. Тут є книги Миколи Артюшенка, Олега Шелеста, Володимира Безсмертного, наукові статті з різних видань.

Розшукав навіть дореволюційний журнал «Століца і Усадьба» за 1916 рік із описом панського будинку у селі Тростянець Охтирського повіту Харківської губернії. На той час маєток належав відомому цукрозаводчику Леопольду Кенігу.

Дослідив факт, що у Радомлі у 1932-72 роках працювала Архангело-Михайлівська церква, що відносилась до Благовіщенського храму, єдиного на той час у Тростянці. Зараз на цьому місці пам’ятний хрест.

Виявляється, у нашому місті залишились сліди рідного брата відомого письменника Антона Павловича Чехова – Миколи. Документи державного архіву Сумської області засвідчують, що Микола Павлович Чехов у 1918-19 рр. працював управляючим Головною конторою Тростянецьких заводів Кеніга.

Цікаві статті про історичні знахідки Баглая, а також документально-публіцистичні книги про Тростянець можна почитати у його авторському блозі bahlay.pp.ua

Історією Анатолій зай­мається вже десятки років. І щоб зробити її більш доступною і поділитись знахідками зі світом, створив групу у соцмережі «Фейсбук». Там і почав публікувати стародавні знімки.

Дуже швидко група стала поповнюватись все новими прихильниками. Виявилось, що людям цікаво дізнаватись історію міста. В ілюстраціях сприймати дати і факти набагато простіше.

«Тростянець. Історія в світлинах» – красномовна назва групи у «Фейсбуці», до якої запрошує долучатись Анатолій.

А головна світлина – архівне фото Круглого Двора – візитівки нашого міста. Краєзнавець розповідає, що від 2014 року оприлюднив в групі близько трьох тисяч рідкісних фото. І ще п’ять тисяч чекають своєї черги.

– Щодня в групі публікую нові світлини, – розповідає Анатолій. – Кожне фото ідентифіковане – обов’язково вказую рік і місце зйомки. Нині – тематична підбірка до Дня перемоги над нацистами: фото учасників Другої світової із Тростянця, пов’язані із датою події.

По секрету зізнався, що у нього зберігається раритетне фото, зроблене ще до 1917 року земської управи (будинок біля першої школи), яке теж свого часу буде оприлюднене.

Група тематична, і це правило – незмінне. Тут – виключно цікаві архівні фото і короткий опис. Як справжній мисливець, Анатолій полює за знімками по старих горищах, постійно питається у тростянчан про сімейні архіви, окремі купує на тематичних форумах. Аби дати пожовклим чорно-білим знімкам друге життя і показати їх світові.

Якщо у вас, друзі, є цікаві світлини з сімейного архіву, і ви хочете поділитись – напишіть Анатолію на сайт або у «Фейсбук», він їх переведе в «цифру» і обов’язково оприлюднить.

«Історія – занадто серйозна справа, щоб довіряти її історикам», – написав Ян Маклауд. І в чомусь англійський політик був правий.

Леся Шелест